Я, с. М. Схолястика (Агнеса Лясковєцька) народилася в католицькій сім’ї. Від найменших років мама вчила мене молитися, вчила як любити Бога і другу людину. Мені завжди подобалася сім’я і я також хотіла бути мамою, виховувати дітей. У юнацькому віці любила товариські зустрічі, ходила на дискотеки.

До кола своїх друзів вибирала таких людей, які підкреслювали вищі цінності, так як в мене завжди було прагнення, щоб в моєму житті Бог був на першому місці. Моя подруга з котрою я товаришувала, запропонувала мені записатися до спільноти Дітей Марії, на початку я не проявила бажання, мала навіть якийсь трохи страх, бо раніше не належала до жодної релігійної спільноти, але згодом відважилася спробувати. За якийсь час навіть стала відповідальна за спільноту «Дітей Марії», щосуботи проводила з ними зустрічі, їздина на дні зосередження

За якийсь час поїхала на чування, котре провадили Сестри Салезіанки і там вперше мала контакт з сестрами, хоча в моїй парафії і були сестри, але якось я не мала такої нагоди щоб з ними поспілкуватися. І на тій зустрічі у моєму серці загорівся вогник, де я запрагнула служити Богові і другій людині. Коли повернулася до дому і розповіла про це своїм батькам, вони не повірили, говорили, що то все пройде, що це просто захоплення.

Хотіла піти в монастир одразу після закінчення середньої школи, але батьки не погодилися, мама вмовляла, щоб я закінчила училище, говорила, що якщо маєш покликання, то воно ні куди не дінеться.

Поки я навчалася, то спілкувалася з сестрами Салезіанками, возила з ними дітей на різні зустрічі, три роки до них писала і навіть відвідала їхній монастир, щоб краще пізнати життя спільноти. Але на одній із зустрічей аніматорів, я зустріла Сестру Єлизаветанку з Катовиць, яка запросила мене на дні зосередження для дівчат до Вісли, щоб розпізнати свою дорогу покликання. Мені дуже сподобався харизмат Сестер і я почала що два місяці їздити на такі зустрічі про розпізнання покликання. І одного разу, коли я молилася в каплиці Сестер, то відчула, що власне тут є моє місце, що це мій дім. Вже наступного разу, коли я поїхала на зосередження до Вісли, нас відвідала Сестра Провінціальна і я попросила про зустріч. Прийшовши навіть не встигла нічого сказати, як Сестра вже запитала коли я приходжу в монастир? J і я записалася на 4 липня. І так сталося, закінчивши швейне училище я прийняла своє рішення.

Правда через вирішення деяких питань я приїхала не 4, а 6 липня і дякувати Богу є до нині в монастирі і вірю, що з Божою опікою витриваю аж до смерті.

За 28 років мого життя у спільноті Сестер св. Єлизавети я виконувала різні обов’язки, була у різних місцевостях і спільнотах, і Господь запровадив мене в Україну. Вже 10 років я служу потребуючим людям в цій Країні. Один рік служила при парафії Зіслання Святого Духа в м. Кропивницькому (раніше Кіровоград) і вже 9 років в парафії Неустанної Допомоги в м. Чорноморськ (раніше Іллічівськ). Маю можливість приносити трішки радості хворим відвідуючи їх в лікарні і виконую різні домашні обов’язки, передусім на кухні.

С. M. Схоластика Лясковєцка